Anonymous male narrator, b. 1908 in Poltava region. Parents had 15
desiatynas of land and were dekulakized. Dekulakization was carried out
by Ukrainians from a nearby village. Narrator saw people starve to death
in 1932-33. Pepople ate such things as leaves and corncobs. Narrator
describes case where a man enticed an 8-10 year-old girl into the house,
killed her in order to eat her. Narrator’s aunt served 18 months for
stealing an ear of wheat. For several months during the famine, narrator
fled to Poltava, but was forced to return because he had no documents .
Пит.: Цей свідок зізнає анонімно. Будь ласка, скажіть коли Ви народилися.
Від.: В 1908-му.
Пит.: А де?
Від.: На Полтавщині. Мати пішла десь дістати або буряк, або картоплину
для дітей, а діти вдома були. Один закликав, каже: - Йди, я тобі хліба
дам. Ну, дівчина зайшла, та дитина років може вісім, 10, в отаких роках.
Він її закликав у хату й зарізав. Там був погріб. Він затягнув туди,
зарізав, м'ясо пообрізав давай смажити. Поклав у два чавуни. То це
точно. Прийшла мати дітей. Дівчини немає однієї. Одна була в хаті, а
другої не було, старшої. Сюди, туди - немає. Пішла до сусід. Кажуть: -
Ми не бачили. А в нього - по сусідському так хата з хатою - дим іде і
смороду чути. Ну, де він узяв те м'ясо, то не можна тоді було, голод.
Ніде нічого немає. Прийшов їхній син. Вони стали казати отак і отак. Він
тоді пішов у колгосп і взяв ще двох людей. Прийшли сюди до нього до
хати. Стукають у двері - не відкриває. То вони вибили вікно, влізли в
хату. Він у хаті. - Чому ти не відчиняв? Він мовчить.
- Що в тебе в печі? Горять у печі дрова. Він мовчить. Вони в піч.
Витягають - м'ясо! В однім чавуні і в другім чавуні м'ясо. - З чого це
м'ясо? Він не каже. Ну то вже вони самі знають з чого. - Де ти дівчину
дів?Відкрили погріб, присвітили. У погребі дівчина та лежить, забирає
вже. То його взяли й вбили також. Ото таке було. За дві жінки я
очевидець. Що з голоду вмерли. Хліба хватало в нас, але не дали вони. А
хліба було скільки хоч. То зробили штучну голодівку. Люди пухлі ходили.
Одна дівчина полізла гайворнята драти. То істинна правда. Так вона як
стала на гіллячку, як упала, а там трясовина. Отак. То страх був. То
страх був.
Пит.: А чи Ваші родичі були розкуркулені?
Від.: Були.
Пит.: Так? Скільки десятин землі вони мали?
Від.: Мали 15 десятин.
Пит.: То значить, вони були середняки.
Від.: Середняки. І ще то не такі великі.
Пит.: А чи Ви пам'ятаєте, як почалася колективізація?
Від.: А чого ж не знаю? Розбирали, заганяли в колгосп. Не хочеш
писатися. А було таке, що записалися в колгосп, побули по місяцю -
повикидали. Проїхали, позабирали. Все чисто з хат, повигоняли. Те що
сорочки в печі, в чавунах - то правду кажу - повитягали. Мама в піч
засунула, каже: - Може хоч мокрих не заберуть. Витягала одна, каже: -
Куркулька позасувала, поховала, каже, в піч. Хліб у закромах, так
рукавами вимітали. То страх був.
Пит.: А що сталося, коли Ваше село було розкуркулене? Як розкуркулювали?
Як то відбувалося? Чи Ви пам'ятаєте як то відбувалося? Що сталося, де й
коли. Хто приїхав? Хто розкуркулював? Чи то були українці, чи сільрада,
чи приїжджі?
Від.: Українці. Бо то які українці? Які служили для них. Які раніше не
хотіли робити. Чекали й тільки радянську владу. А як прийшла радянська
влада, то їздили й забирали, роздівали. В однім місці там. Від нас 10
кілометрів. Ну й вони приїхали, забрали теж усе чисто й хотіли матір
роздіти. Ну, батько... А знаєте, в нас були в хаті для свиней -
копистка. Батько копистку узяв, а син один узяв качалку. А той, не знаю
ще що. їх двох убили. На смерть убили. Тих, що забирали. І вони
повтікали. Батько й сини. Мати ще осталася. Ну матір заарештували,
забрали. То такий був випадок.
Пит.: Чи люди різали худобу?
Від.: В кого? В тих, кого розкуркулили? Вони позабирали все чисто. То не було нічогісінько.
Пит.: Як відбувалися хлібозаготівлі?
Від.: Як накладуть на вас, скажем, ЗО пудів, щоб ви здали, то ви здали.
Вони накладуть ще. До того вже докладуться, що немає. Приїхали -
забирають: ти не виконав. Забивають усе чисто. Продають із торгів. Як
воно стое там, скажем, 100 рублів, то вони продадуть за 20 рублів.
Пит.: А чи люди спротивпялися чи ні?
Від.: Хто тоді міг спротивлятися? Голодні. А якщо ще не були голодні, то
як би ви щось сказали, то вас зразу за руки й "чорний ворон" під'їде й в
авто.
Пит.: А чи був ,торгсин" у Вашому селі?
Від.: У нашому не був, а в місті був. То люди й сережки витягали, й зуби
витягали в кого золоті. Несли за шклянку пшона або за шклянку муки
віддавали.
Пит.: А чи був МТС?
Від.: МТС - це вже пізнше. То не зразу МТС був.
Пит.: А коли люди почали вмирати з голоду? В якому році приблизно?
Від.: В 32-ім році, 33-му.
Пит.: А як люди спасалися від голоду?
Від.: Як Бог дав, так і спасалися. По всякому. І листя їли. Я правду
кажу. Я сам їв. Горшину рвали. Качани з кукурудзи. Там не було зерна,
обрубкували.
Голос іншої особи: А те ще мішали з листям.
Від.: Із листям, так.
Голос іншої особи: І то добре.
Пит.: А як голод скінчився?
Від.: Як? Ну як уже хліб вродив, то тоді вже ходили красти колоски,
різали. Ловили, засуджували за колоски. В мене ось тут є тітка, то їй
півтора року дали. Колоски пішла нарізала й півтора року їй дали.
Голос іншої особи: А мою матір хрещену також. Чоловік пішов кукурудзи
накрав. А вона, значить, чоловіка спасла. І пішла, що то не чоловік, а
вона. І її засудили. Засудили, аж на висилку, на п'ять років. І вона
відсиділа. Прийшла, а чоловік женився з другою. Ну й що будете робити?
Нема де дітися.
Від.: Таке було. І ніхто не писав. І згадки не було, що то був на Україні голод.
Голос іншої особи: Ніхто й не знав.
Від.: Ніхто й не знав, і ніде не писали й не казали за це.
Пит.: А чи Ви від'їжджали від села під час голоду?
Від.: Я?
Пит.: Так.
Від.: Був якихсь, мабуть, місяців шість. Але вони повертали, документів
же не було. Устроївся на працю, а тоді вони потребують документи. То
викидаєш.
Пит.: А де Ви поїхали під час голоду?
Від.: У Полтаву.
Пит.: У Полтаву, так? А що там було?
Від.: Ну то місто.
Пит.: Так, але чи голод був також там дуже сильний?
Від.: Там скоріше дістанеш щось з'їсти. А котлети пекли з людей. Нігті понаходили в котлетах.
Пит.: То в місті, так?
Від.: В місті. То таке. Ліпше його не згадували. То страх був.
Голос іншої особи: Американці не повірять.
Від.: Не повірять. Ніколи вони не повірять. Я і тепер кажу: якби вони туди поїхали, то вони б не хотіли радянської влади.
Пит.: А чи Ви можете описати Ваше село?
Від.: Я не хочу за село говорити, не хочу.
Пит.: Ну скільки людей там було й скільки вмерло з голоду. Приблизно?
Від.: Там не один в нас хутір був, не села. У нас хутора були. То вмирали, але ж, щоб считати, скільки їх там вимерло...
Голос іншої особи: Всі померли, підряд.
Від.: Підряд вмирали.
Голос іншої особи: Годинами.
Від.: П'ять хат, шість хат - нема ніде нікого; вимерло. І засмерділося там.
Голос іншої особи: Що я буду говорити, в мене дід і баба й дядько й діти всі - всі померли. Повмирали всі.
Пит.: Чи була церква в Вашому селі?
Від.: Була, порозбирали, познімали все чисто.
Пит.: Коли вони те зробили? Під час голоду чи перед ним?
Від.: У нас перед голодом церкву закрили й хліб зсипали в церкву. У церкві хліб був.
Голос іншої особи: У нас теж хліб був, а тоді школу зробили. Розкидали, зробили школу.
Від.: А там по сусідському друга церква була, то розібрали й зробили клюб з неї.
Голос іншої особи: Школу, клюб, магазини всякі.
Пит.: А чи була школа в Вашому селі?
Від.: Школи були такі, чотирьох клясні, а вищих шкіл не було.
Пит.: Чи була українська школа чи російська?
Голос іншої особи: Російська.
Від.: Російська. Яка тоді була українська школа?
Голос іншої особи: По-російському говорили.
Від.: Ну під час українізації, наприклад? Під час 20-их років. Чи була російська?
Від.: Тоді була мішана. І українська.
Пит.: А вчителі були українці чи росіяни?
Від.: Українці були.
Пит.: Але мусили вчити по-російському? А всі книжки були російські?
Від.: Як вони не будуть учити, то їх з праці викинуть.
Пит.: Чи багато людей виїхали на Донбас під час голоду, щоб знайти працю?
Від.: Багато поїхало туди людей
Голос іншої особи: Хто ж на Донбас пустить?
Від.: Не приймуть ніде, як немає документа. Вас не приймуть ніде.
Голос іншої особи: Пашпорт треба. А хто ж тобі дасть?
Від.: Пашпорт або довідку з сільуправи. А хто дасть? А щоб сільуправа
дала, треба, щоб НКБД затвердило, хто ви такі. Біднякові дадуть, що нема
нічого. Той що ходив забирати. А тому, що забирали в нього,
розкуркулювали, тому не дадуть.
Пит.: А що сталося з безпритульними дітьми в Вашому селі?
Від.: Та вони вимерли. А які зосталися, то забирали. А куди їх забирали, то я їх не знаю.
Голос іншої особи: Були дітдоми. У нас не було. Забирали десь їх.
Пит.: А що люди думали тоді про владу комуністичну?
Від.: Люди думали, аби де достати буряк або картоплину. А про те вони не
думали нічогісінько. І ви боялися нікому казати. Ви боялися жінці
сказати, а жінка вам сказати. Чи син батькові або батько синові щось
сказати. То не казали.
Голос з боку: Скажи, а він докаже та ще й посадять.
Від.: А в нас син батька. Він був старостою. То ще не розбирали церкву.
То він його посадив. Рік часу сидів у Полтаві. Він посадив його. Каже: -
Як отрічешся від церкви, то випустимо. Ну?
Пит.: Чи було багато сексот?
Від.: Палицю кинь - то в сексота попадеш.
Голос іншої особи: Кожний один. Він аби щось доказати, щоб йому кусок
хліба дали. Так сексоти. За кусок хліба все. Докаже й матір зраде свою
рідну.
Від.: У вас не було ні золота, нічого. Я на вас сердитий буду і заявлю,
що в вас золото е чи зброя е. І все. До вас приїде "чорний ворон,"
забере і на тому кінчилося.
Голос іншої особи: І по сьогодні нема.
Від.: То таке було.
Пит.: Чи було вантажні вагони, які забирали трупів у Вашому селі?
Голос іншої особи: У нас і авт не було, не то що й таке.
Від.: Де там.
Голос іншої особи: І викопають велику яму, вкинуть усіх підряд та й
кінець. Вагони в Харкові є, були, їздили. У Харкові в. Там підбирали,
спеціяльну машину, такі здорові, ще щоб люди не вилізли. О, уеаН. У
Харкові були, машинами возили. То вел ику яму викопають.
Від.: У нас на селах людей закопували так: назбирали, вас послали: - Закопай.
Голос іншої особи: І не несли на цвинтар.
Від.: Там, де вона лежала, там закопали, та й все.
Голос іншої особи: Закопали, та й все. Не дивилися.
Від.: Не дивилися, що то там, не ставили ні хреста, ніде нічогісінько.
Пит.: А чи люди боялися сказати, що це був голод? Бо, наприклад, я чула, що голови не могли сказати навіть слово "голод."
Від.: Де, там вдома, при совєтах?
Пит.: Так.
Від.: Зрозуміло, що не могли висказатися.
Пит.: А навіть в сільраді вони не могли казати.
Від.: Та якби ви сказали, то вас зразу забрали б.
Пит.: А що вони сказали? Чому люди вмирали, з чого? Що вони б сказали?
Бо, наприклад, один чоловік мені сказав, що в його селі вони сказали, що
люди вмирали від ББО, то значить, безбілкових опухлів. То вони створили
цю заразу і від того люди вмирали.
Від.: Вмирали, що хліба не дали. Забрали все чисто.
Пит.: Так.
Від.: Від того вмирали.
Пит.: А чому був голод на Україні? Що Ви думаєте? Я знаю, Ви знаєте, але чи Ви можете сказати чому?
Від.: Бо то спеціально зробили для того, щоб українці були часом ... бо
то яких 45 мільйонів було тоді людей. Якісь держави мають тільки по два
мільйони, по три мільйони самостійно було. А Україна мала тоді 45
мільйонів, і вона під Росією, під комунізмом. Вони спеціяльно задушили,
щоб ... забрали хліб, усе чисто позабирали, штучний голод зробили. Чого в
Росії не вмирали з голоду, а тільки на Україні? Американці знали, ввесь
світ знав, а писати ніхто не писав. Будем кінчати на цьому.
