Case History OH04

Natalia Oskil, b. ca. 1919 in the village of Pisky-Rad'kivs'ki, Borova district, Kharkiv region, a small village of only 20-25 families. Narrator's father was dekulakized and imprisoned. The family was thrown out of the house. Narrator was taken in by her father's sister, who worked on a vegetable farm in another district. Narrator also worked there, but still became swollen from starvation. She and some of her co-workers ate some food intended for pigs, were caught, the older offenders were dismissed, and all were ridiculed in the stengazeta. Narrator describes seeing dead bodies on a trip home in 1933. She lost a sister, aunt, and uncle. When her father was released from prison, he got work in a factory and sent for his wife and remaining children.

Питання: Свідчення свідки Великого Голоду пані Наталі Оскіл. Записана дня 19-го червня 1983-го року в Клівеланді, Огайо. Пані Наталіе, чи можете подати мені назву села й області де Ви народилися?
Відповідь: Я народилися в селі Піски Радьківські, Харківської області.
Пит.: Коли почалася колективізація в Вашому селі? Хто її переводив?
Від.: В 19284м чи 1929-ім році переводили комуністи, а хто ж там переводив, ті, що з нашого села були.
Пит.: Чи були випадки спротиву й як реагувала на те Ваша влада?
Від.: Тих, хто не хотіли йти до колгоспу поробили куркулями, позабирали все від них. Декого на Сибір, декого в в'язницу садили, й в ту частину попав мій тато. Пізніше виїхав з того села, а нас залишив. Почався великий голод. Нас із хати викинули, забрали все, а пізніше мене забрала його сестра, десь 60 кілометрів, де вона працювала на огородництві, де вирощували ярину. І я там почала працювати. Я ще не мала 14 років. Там давали їсти яких два рази на день: суп і кусочок хліба. Суп я їла, а хліб залишала й сушила щоби понести до мами й своїх сестер. Десь вже в 1933-му році я зібраний той хліб забрала й поїхала до мами побачити як вони е. Я мусила йти від потяга 18 кілометрів через ліс. Самого лісу сім кілометрів. Ноги мої також були пухлі. Я не доїдала. Не знаю як я той ліс перейшла, бо там таких як я багато лежало мертвих. Навіть я пізнавала з нашого села. Ледве я добралася до села де я ще більше побачила з нашого села. Ледве я добралася до села де я ще більше побачила і почула. Моя сестричка померла з голоду. Мамина сестра й її чоловік. Наші бувші сусіди повмирали й багато других, їхніх дітей забирали до таких домів до міста і там їх виховували як хотіли.
Пит.: Чи Вам відомо скільки осіб у Вашому селі вивезено чи ув'язнено?
Від.: Наше село було невелике, думаю, може родин 20 чи 25. Я була тоді ще молода, то ніхто мені того не об'ясняв.
Пит.: Прошу сказати, в який спосіб Ви, особисто, врятувалися від голодової смерті.
Від.: Я врятувалася тим, що я пішла там з мою тіткою і хоч молода була, тяжко працювала. Пухла була, але врятувалася від смерті, а моя мама й другі дві сестри й братик, то тато їх забрав (пізніше, як його з в'язниці випустили) як на працю встроївся. Тим вони осталися живі.
Пит.: Як довго перебував Ваш батько в в'язниці? За що?
Від.: Тільки за те, що до колгоспу не хотів йти. Мав нещасних пару биків, коня і корову, то такий був "кулак," як вони казали, чи куркуль і за то тільки. Не був він такий великий, то його на Сибір не взяли. Коли випустили, то до села не міг вернутися, тільки на фабрику, вже там працювати.
Пит.: Чи знаєте яка доля стрінула священика в Вашому селі?
Від.: Як мені було яких 12 років, церкву нашу замкнули і зробили там театр, а священика забрали й напевно його посадили, бо ми його більше в селі не бачили.
Пит.: Чи Вам відомі випадки людоїдства, що в випадках такого жахливого голоду часом бувають?
Від.: У нашім селі я не чула, але розказувала кума моя з Дніпропетровська, що її сусідка дорізала чи добила дитину яка вже вмирала, порізали й варили, але люди почули, що щось там вариться і зголосили там до управи й від неї то відібрали.
Пит.: Чи пригадуєте собі деякі епізоди з того часу коли Ви перебували на пращ в огородництві, на якому влаштувала Вас ваша тітка?
Від.: Добре пам'ятаю, що там було так: на літо, на огородництві, а на зиму дали свиней годувати з другою такою старшою, яка відповідала. Я була молода ще. Ми собі знайшли таке ситко, щоби відсівати трошки муки від свинячого корму. Ми робили собі такі коржі, пляцки, і пекли їх і тим собі добавляли їжі. Не тільки собі, але вже декому помагали. І ось один раз ми пекли їх. Ми не мали де спекти, тільки як свиням варили їсти, то горяче там було і ми там клали і то спеклося. І отже один комуніст йшов і почув той запах і зайшов до нас, почав шукати де ми, що маємо. Знайшов ті коржі за котлами і забрав. На другий день нас покарали, зняли з роботи, але мене, так як я молода ще, не була відповідальна, то мені не така велика кара була, а ту другу зняли з роботи цілком, 200 рублів штрафу, і ще намалювали таку стінгазету, що ми стоїмо, коржі їмо, а свині стоять і роти порозз'являли. Мені тоді дали коней годувати, а її тоді цілком зняли з праці.

Зміст третього тому

web hosting counter

Hosted by uCoz