Anonymous male narrator, b. 1923 in Step Khreshchatyi khutir, Smile district,
Sumy region, one of 3 children of a peasant. There was a Russian Orthodox church
7km and 4-year primary school 3km away. A kolhosp was organized in the area in
1929, and some of the poor peasants were for it, but the more prosperous were
opposed. In 1930, the family was dekulakized and expelled from its home because
of the father's refusal to join kolhosp. Narrato's father was arrested, and he
lived with his uncle. The father escaped from prison, lived on the run,
speculated in tobacco, etc., and brought food to the family when he could. The
famine took place in the spring of 1933 and lasted until the harvset. Narrator
recalls procurements teams coming and accusing them of hiding bread solely based
on their still being alive. They survived precisely because they had hidden
food. Narrator did not see any bodies or known of any deaths in his khutir but
heard that many people had died elswhere. The local school remained open
throughout the famine, and there were enough sufficiently strong people to bring
in the 1933 harvest without outside help. Narrator saw homeless orphans but did
not know whence they had come.
Питання: Цей свідок зізнає
анонімно. Скажіть, в якому році Ви народилися?
Відповідь: В1923-му.
Пит.: А де саме? Чи Ви можете сказати село, район?
Від.:
То був хутір -Степ Хрещатий.
Пит.: Район?
Від.:
Смілянський район, Сумська область.
Пит.: А чим займалися Ваші
батьки?
Від.: Селяни.
Пит.: Скільки десятин землі вони
мали?
Від.: Я не знаю того точно. Дід мав, а тоді поділив поміж
своїми синами. Мав троє синів, той поділив поміж ними, на відділі були. А мій
тато, як найменший син, він зостався на господарці свого тата.
Пит.:
Чи Ви були бідняки, чи середняки?
Від.: Я б сказав, що до куркулів
належали. Вони розділили на кляси -бідняків, середняків і куркулів і їх
розкуркулювали тоді, що й почалося, що довело до розкуркулення, розкуркулення
-до голодівки. Цілий клопіт.
Пит.: Чи Ви можете описати Ваш хутір?
Наприклад, скільки дворів було? І чи була церква, чи була школа? Чи те саме в
найближчому селі до Вас?
Від.: У нас церкви не було. Була церква за
сім кілометрів. А в нас школа була тільки початкова -чотири кляси. І то за три
кілометра була та школа.
Пит.: А чи церква була українська
автокефальна чи служили по старослов'янському?
Від.: Всі церкви були
по слов'янському.
Пит.: Коли закрили церкву?
Від.: Я не
пам'ятаю, бо то не в нашому, то вже в другому селі була. Л тільки пам'ятаю, що
на свята їздили туди кілька разів. А коли вона закрилася? Тоді, як радянська
влада прийшла.
Пит.: Чи був комнезам у Вашому селі?
Від.:
Так. Комнезами, це ті, що ходили з викачкою хліба. То комнезам є. ТІ, що
забирали в хліборобів все, що було до їжі.
Пит.: Що вони були за
люди, комнезами?
Від.: Переважно були з бідних. Деякі були прислані з
районів, чи з областей, а вони тоді підбирали своїх місцевих, які їм помогали.
Вербували людей.
Пит.: Коли вони почали організовувати колгоспи в
Вашій околиці?
Від.: Я думаю, що в 1929-му році.
Пит.: А
як відбувалася ця колективізація?
Від.: Записували вони - починалося,
ніби, як добровільно, щоб вони записувалися.
Пит.: Чи люди
добровільно записувалися?
Від.: Та ми - ні. Другі ті, бідні, йшли
добровільно. Вони були комнезамники. Вони перші заходили. А ті заможніші селяни
робили спротив.
Пит.: Який.
Від.: Які не хотіли йти до
колгоспів, їх тоді карали.
Пит.: Який спротив? Що вони робили?
Від.: Відбирали їхню господарку. Накладали на їх великі податки. А як
вони не могли їх виконувати, виплачувати, судили їх, до в'язниці садили.
Пит.: А як відбувалося розкуркулення?
Від.: Забирали в них
все. Все до чиста.
Пит.: Хто забирав?
Від.: Влада.
Комнезам і з області приїжджали. Робили такий -самосуд, чи що. Ніби за
невиповнення тих податків ліквідували його господарство. Все майно, все
господарство, виганяли з хати в чому стоїть. Не давали нічого. Те, що їхнє майно
було, розпродували. Так як торги -скликали людей і за мінімальні ціни продавали
їхній маєток.
Пит.: Чи Ви пам'ятаєте, як Вас розкуркупили? Коли вони
приїхали? Що сталося?
Від.: Я думаю, що то було в 30-му році.
Приїхали, вигнали нас з хати.
Пит.: Чи Ви можете описати, як Вас
розкуркулили?
Від.: Накладали ті податки, що не могли виконувати, бо
не було вже чим. То вони скликали, як то вони називали, торги такі й продавали
господарку, щоб, ніби, виплатити ті податки, що були накладені. І забрали все.
Нас з хати вигнали. І сказали ще й сусідам, щоб ніхто нас не впускав. А батько
був забраний ще перед тим, засуджений за ті ж податки. А нас вигнали з хати й
все забрали. Хату перепродали. На торгах купили її одні активісти. А решту
господарки забрали, перевезли до колективу. А колектив організували -багаті люди
там жили, то в тому дворі зробили той колектив, чи колгосп. І в других
розкуркупених розбирали сараї, комори, перевозили туди й там робили сараї для
худоби. Худобу забирали туди від людей. І наше все забрали. Десь треба жити, ми
перейшли до дядька. Дядька вже також не було; то ми з їхньою родиною жили через
зиму, ну й літом ми там жили, то вже було в 31-му.
Пит.: Чи Ви
працювали? Батько й мама працювали?
Від.: Працювали на своїй
господарці. Але тоді вже господарка була забрана. Батько був засланий,
засуджений.
Пит.: Ви жили з дядьком?
Від.: Ми жили в
дядьковій хаті, а дядька вже теж не було. Він був засуджений. Нас було тоді: моя
мама, дядина й в них було троє дітей, і в нас було п'ятеро. То ми разом в одній
хаті жили через літо. А на осінь приїхали й їх викинули. Тоді нас усіх вигнали
на двір, забили хату. Сказали, щоб ми не верталися. А ми де підемо? Вони
поїхали, а ми вернулися, відбили двері, ще переночували в хаті. А вони приїхали
й знову викинули. То двоє дітей було в колисці. То колиску на груші повісили з
двома дітьми. А нас усіх вигнали, їх було може 10. Моя сестра була старша, ій,
може, було 30 років. А то все -менші, від року й до 35. А на другий день
приїхали й вигнали нас знову з хати. І скликали торги й ту хату продали. Одна
активістка купила. Ми не мали де діватися, то пішли до однієї, теж наша родичка,
мого двоюрідного брата жінка. Вона з бідної родини була. То ми перейшли всі
туди. Вони там дві кімнати мали. То ми там у родини зимували. А на весну - але
це вже не до розкуркулення належить. До розкуркулення, що в нас забрали все, всю
господарку; попродали, а нас вигнали з хати. Іди, де хочеш. І казали людям, щоб
не пускали.
Пит.: Коли почалася голодівка?
Від.: Голодівка
почалася весною - в 33-му вона найгірша була.
Пит.: А де Ви були?
Від.: Ми вдома тоді були. На весні ми вже від тієї жінки вибралися.
Колись там була наша кузня. І дядько, як прийшов, зробив там таку грубку, щоб
можна було варити. І ми туди перебралися: наша родина й дядькова. Перебралися
туди й там жили через літо. А на другий рік зробили там у другому сараї собі
піч, і ми окремо відійшли. Жили там якийсь час.
Пит.: А коли Вам було
тяжко дістати хліб? Коли перше люди почали голодувати?
Від.: На весні
33-го року. Бо то перед тим, ще в 32-му, тоді, як вигнали нас з хати, забрали
все, й ходили ще шукали з такими палками, бо вони дивувалися -чим живуть люди?
Що все вже було забрано, чим живуть? Вони кажуть: - Ви десь маєте, у вас хліб
похований! Правда, було. Мусили ховати. Було заховане, хліба не було, але
бараболя й буряки були заховані. Чим ми й вижили. І ще були люди добрі, давали.
То дасть миску муки.
Пит.: Коли люди почали перше вмирати з голоду?
Від.: Я трупів не бачив, у нас ніхто не помер. В других селах,
казали, що вимирало багато. Але, копи то було? На весні в 33-му році найгірший
був голод. У нас тоді не було що їсти. У нас було болото таке, а на болоті
рогоза росла, то я сам ходив, рвав ту рогозу. То принесемо оберемок, наріжемо. І
сиру їли й варили. Але то ні до чого, бо там нема нічого, самий бур'ян. Але
весною вже то їли. Почала рости кропива, то те їли. Бурячки проривали, то почали
варити. То тим уже тоді спасалися. А то вже не було абсолютно нічого їсти.
Пит.: Як довго так було?
Від.: Поки вже до збірки, до
восени. Вліті, то вже якийсь бур'ян ріс, трава. А до восени, як вже доспівало
жито, то десь там украдеш колосок, обітреш. Але й за то карали. Як. зловлять
когось, хто колоски обрізав, то тяжко карали за те. Боялися люди. Але
вкрадалися, життя спасали. А вже на осінь потрохи дістали хліба.
Пит.: Чи Ви бачили людей пухлих?
Від.: Бачили. Я сам
пухлий був.
Пит.: Чи Вам відомі випадки людоїдства?
Від.:
Я чув за те, але сам я не був переконаний. Мій тато розказував, що було там,
якась дальша рідня від нас, одна жінка хотіла спасати своїх дівчат, дві доньки
вона мала, й хотіла спасти їх, і завела була, порадили люди, щоб найняти їх, щоб
вони вижили якось ту голодівку. Одну найняла там людям, вона не знала їх, а
пізніше довідалася, що то люди такі, небезпечні. Що людей різали, чи що. І
пізніше вона шукала й не знайшла своєї дитини. Знайшли там якісь голови з інших,
торгували м'ясом. І так зникла її дитина. Розкрили тоді ту банду.
Пит.: Коли Ваш тато повернувся з заслання?
Від.: Після
голодівки. В травні 34-го року.
Пит.: Він був на Сибірі, чи на Уралі?
Від.: Ні, він був у в'язниці в Харкові. Якось йому пощастило втекти
звідти. Він утік, а тоді ховався по других містах -у Донбасі, в Курську, в
Керчі. Він у тих місцях їздив, бо він не мав права ніде приписатися. То він
гандлював трохи. Тютюну тут набере трохи, завезе туди до міст. Продавав той
тютюн чи обмінював за щось. А тоді хліба нам передавав. Чи сам крадькома
приїжджав.
Пит.: Який був урожай в 1933-му році?
Від.: Та
урожай був, я би сказав, нормальний. То все було зроблено. Не всі голодували.
Тільки, сказати, хлібороби, ті що хліб виробляли, ті голодували, ті вмирали, бо
в них забирали.
Пит.: А хто збирав урожай НШ-го року? Чи було досить
людей?
Від.: Не всі були слабі. Деякі були, ті, сказати, бідняки й
середняки, то їх не турбували, вони жили нормальним життям. Може в них нормально
було, але в деяких було досить.
Пит.: Чи Ви тимчасово залишали село
під час голоду.
Від.: Чи ми повернулися?
Пит.: Залишили?
Від.: Ми жили там цілий час. Пізніше, як вже батько повернувся,
інакшого не було виходу, мусили йти до колгоспу. І так ми й далі там жили.
Батько робив у колгоспі в кузні ковалем. Ще зробив собі такий прес, що олію
душили. Почали знову тоді господарити. Таку глиняну хату поставили, прес зробив,
люди сходилися -він душив вечорами олію. Люди вдома потовчують, а тоді приходили
до нас вечером, видушити олію. То батько робив майже всю ніч. То вдома олію
душив, а на ранок ішов до кузні, до колективної праці.
Пит.: Йому
дозволили працювати в колгоспі? Він був куркуль?
Від.: Тоді вже
розкуркулипи. Тоді вже був рівний з іншими, найбідніший став. Тоді вже
дозволили. Через те й розкуркулили, що не хотіли до колгоспу йти. А тоді вже
мусив іти, бо інакшого не було виходу. Не піде, то знищать родину, його, всіх.
Пит.: Чи діти ходили до школи під час голоду?
Від.: Так,
ходили до школи. Школа в нас була далеко. Ця чотириклясна, початкова школа, була
за три кілометри, а семирічна була за сім кілометрів. До якої я ходив кожний
день сім кілометрів. Взимі то виходжу з дому - темно, і приходжу - темно.
Пит.: Чи Вам давали їсти в школі?
Від.: Ні, їсти нічого не
давали. З дому мусив брати, що мав.
Пит.: Багато було безпритульних
дітей в Вашому селі?
Від.: Так, було. Я знав якихось п'ятеро хлопців.
Звідкіля вони були, я і не знаю, але люди взяли їх на виховання. Старші хлопці,
вже до школи ходили.
Пит.: Чи був торгсин у Вашій околиці?
Від.: Ні, торгсина не було. То по містах, по більших містах були
торгсини. У нас була одна маленька крамниця, і та напів порожня стояла.
Колись-неколись привезуть деяких речей, цвяхів якихсь, тютюну привезуть коли,
цигарок, цукерки.
Пит.: Чи люди їздили до Росії, щоб купити хліба?
Від.: То вже пізніше їздили. У нас, кажу, була невелика крамниця. Як
хтось собі хотів щось купити, якесь убрання, то збирав гроші й мусив їхати до
Москви чи до Києва. Були ближче місцевості, але там було тяжко щось вибрати, то
їздили до великих міст - до Москви чи Києва, щоб купити.
Пит.: Коли
та як скінчився голод?
Від.: В кінці 33-го, восени, як зібрати
збіжжя. Та в нас і позатим були менші врожаї. Я пам'ятаю такий рік, що по 200
грам на трудодень в колгоспах робили. Скільки днів відробив, стільки запишуть;
то в кінці року, скільки він трудоднів виробив, а тоді все збіжжя, що зібрали,
заплатили, скільки для держави мали здати, скільки зоставить на посів, а решта,
що лишається, розділяли поміж робітниками на трудодні, то одного року припало
200 грам на трудодень. Але хтось мав ще на огородах там трохи, придбали собі
картоплі чи щось на городах, то тоді вже не було там зле.
Пит.: Як
люди перебудували своє життя після голоду?
Від.: Кому як удавалося.
Пит.: Чи життя на Україні було інакше після голоду? Що сталося з
людьми? Чи вони були такі самі, чи щось змінилося?
Від.: Нічого не
змінилося. Ото тільки тих, що порозкуркулювали, то деякі повиїжджали геть, а
деякі покорилися, то мусили йти до колгоспів, робили рівно з іншими.
Пит.: Чому, по Вашому, був голод на Україні? Люди знали, чи люди були
свідомі що сталося в владі?
Від.: Що люди мали зробити? Прийшла тоді
радянська влада, робили, що вони хотіли, а люди мали покоритися. Що мали
робити!? Така влада прийшла.
Пит.: Чи Ви маєте щось додати до того? Я
вже не маю більше питань.
Від.: Часом не приходить до голови тоді, як
треба.
Пит.: Дуже дякую за свідчення.