Anonymous female narrator, b. 1920 in Bohuslav, Pavlohrad district,
Dnipropetrovs'ke region, one of 2 children of a poor peasant who joined the
kolhosp when he felt he had no other choice. Famine began in early 1932 in
lasted until early 1934. Narrator lost two uncles and two aunts in the famine
She tells of starving children stealing and eating meat from a dead horse which
had cooked as chicken feed for the kolhosp incubator and left outside to cool,
but was herself able to get meat from horses that she found dead in the field.
The family also had a cow and a couple of chickens. They gathered acorns from
which they made bread. Narrator estimates about one-third of the village
population perished. There were many homeless orphans. The school remained open,
and the children were given something to eat in school beginning in 1934. There
were cases of cannibalism in narrator's village.
Питання: Цей
свідок зізнае анонімно. Будь ласка, скажіть в якому році Ви народилися.
Відповідь: Я народжена 1920-го року.
Пит.: А де саме?
Від.: Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богуслав.
Пит.: А чим займалися Ваші батьки?
Від.: Мої батьки робили
в колгоспі.
Пит.: А перед тим, що вони робили?
Від.: Перед
тим, як були в колгоспі, вони жили індивідуально.
Пит.: Чи Ви знаєте,
скільки десятин землі вони мали?
Від.: Ні, я це не можу сказати Вам.
Пит.: Чи вони були бідні, чи середні, чи багаті?
Від.:
Бідні.
Пит.: Чи Ви пам'ятаєте, як вони почали організувати колгосп?
Від.: Вони почали організувати колгосп, забирати від селян усе, усе
те, що було - машини, і коні, і худобу. І там вони організовували колгоспи.
Пит.: Чи Ви знаєте в якому році це почалося в Вашому селі?
Від.: Nineteen twenty-one, twenty-two.
Пит.: Так рано?
Від.: Почали організувати. Але голодівку вони зробили навмисне, бо то
ж голодівка була в 30-ім році.
Пит.: А чи Ви можете описати Ваше
село? Чи Ви знаєте приблизно, скільки дворів було? Чи була церква?
Від.: Була церква. Церкву розібрали, як прийшла радянська влада. І
здіймали всі дзвони. О бачите, я помилилася. Заким її розібрали, то вони зробили
тамечка, що збіжжя завозили, амбар, а потім, як вони построїли новий амбар, то
вони розвалили ту церкву й в нас уже потім церкви не було. В нас була одна
церква на ціле село. Наше село було велике, а кільки точно дворів, то я не знаю.
Три колгоспи було в нас у селі. То наше село було велике. А скільки дворів - я
не можу це сказати.
Пит.: А чи люди спротивлялися, як вони закрили
церкву?
Від.: Так, люди дуже спротивлялися. Люди падали на коліна.
Падали на коліна й просили, щоби церкву не розвалили. А як здіймали дзвони, то
діти, такі по 14, 15 років, брали sling, в нас казали “рогатка," і кидали там
камінчики, на них стріляли, щоби ті дзвони не скидали, але вони все рівно не
послухали. І вони церкву розвалили.
Пит.: А що сталося з священиком?
Від.: Священика потім вивезли з нашого села й ніхто не знає куди. І
більше за нього не було чути.
Пит.: Чи люди спротивлялися, як вони
організували колгоспи?
Від.: Так, люди дуже спротивлялися, як вони
організовували колгоспи.
Пит.: Як спротивлялися?
Від.: Бо
вони не хотіли нічого віддавати, своє майно до колгоспу. А вони їх примушували.
І багатих людей потім висилали за таке на заслання, щоб які не хотіли
підчинитися, щоб іти в колгосп.
Пит.: Чи Ви знаєте людей, ясі були
вислані?
Від.: Знаю.
Пит.: Чи Ви можете сказати приблизно
скільки з Ваших знайомих було вислано?
Від.: З моїх було вислано
п'ятеро родин.
Пит.: А чи Ви були репресовані?
Від.: Ні,
бо ми були бідні. Мої батьки не підлягали до розкулачення.
Пит.: Чи
вони добровільно записалися до колгоспу, чи вони не хотіли?
Від.: Мої
батьки? Мої батьки не хотіли до колгоспу добровільно йти, але вже чекали, аж як
почали всі люди йти, то тоді й мої батьки йшли.
Пит.: Чи в школі
вчителі вчили по-російському чи по-українському?
Від.: Вчителі вчили
по-українському, але були години російської мови, але дві години на тиждень було
російської мови, а то все було по-українському.
Пит.: А які книжки Ви
читали?
Від.: Ми читали українські книжки. Історію України й
географії - такі книжки. І букварі українські, як спочатку школи.
Пит.: Чи це змінилося колись?
Від.: Пізніше воно
змінилося, бо більше почали на російській мові викладати книжки. Українська мова
була слабша. Було все більше на російській. Але то вже пізніше було, десь у
якихсь п'ятій, шостій, сьомій клясах.
Пит.: А що Ви пам'ятаєте про
владу в Вашому селі? Чи в владі були місцеві люди, чи приїжджі?
Від.:
У владі були місцеві люди. А як не могли знайти місцевих, то вони тоді присипали
з других районів чи областей в наше село.
Пит.: А чи Ви знаєте хто
був головою сільради?
Від.: У нас був головою сільради Кавун.
Пит.: А як він був?
Від.: Він був непоганий. Значить, він
до людей добре відносився.
Пит.: Чи він належив до комуністичної
партії?
Від.: Так, він належив до комуністичної партії.
Пит.: Чи був у Вашому селі комнезам?
Від.: А що то таке?
Пит.: Чи були активісти?
Від.: То значить підривча - так
би сказати against Russians...
Пит.: Ні. Ті, що агітували людей,
відбирали зерно й все друге.
Від.: О yeah!. То як то, активісти?
Yeah, були активісти, так, так.
Пит.: Хто вони були?
Від.:
Вони були наші селяни. Такі, що підлягали під радянську владу вже.
Пит.: Чи Ви можете мені сказати, як відбувалися хлібозаготівлі? Як
вони шукали за зерном і всім?
Від.: Yeah, вони ходили й шукали по
стодолах, хто що мав і в склах(?) потім шукали, і як хто сховав, то вони потім
находили й забирали.
Пит.: Чи вони приїхали до Вас і шукали?
Від.: Ні, в нас не шукали. У нас не шукали, бо ми були бідні.
Пит.: А коли почалася голодівка в Вашій околиці?
Від.:
Голодівка почалася в нашій околиці на весні. Почалася голодівка на весні.
Пит.: В якому році?
Від.: Nineteen thirty-three. Почалася
спочатку nineteen thirty-two, проходила до nineteen thirty-three.
Пит.: А коли люди почали вмирати з голоду?
Від.: Люди
почали вмирати з голоду nineteen thirty-three, восени.
Пит.: А чи Ви
голодували?
Від.: Так, я голодувала й ціла моя родина голодувала,
батьки, й багато я стратила своїх тіток і дядьків, що вмерли з голоду.
Пит.: А що Ви їли тоді?
Від.: Я особисто їла дохлі коні,
які коні привозили з поля, як їх знайшли на полі й привезли вже ж заіснували
колгоспи й заложили інкубатор, що вигрівали малі курята, то вони ті коні скидали
з них шкіру й клали їх у такі котли й їх варили й потім виставляли ті котли на
двір, щоб вони вихолонули, щоб годувати курят. То поки ті курята дістали, то ми,
бідні діти, ті котли випорожнили, бо ми ходили поза вуглями й крали. І то їли
це.
Пит.: А що ще?
Від.: І ходили по городах, збирали
траву й кидали на купу й потім як уже велика купа була тієї трави, то ми сідали
навколо тієї трави й щупали й вибирали, яка трава була солодка, а яка була
гірка.
Пит.: А скільки Вас було в родині тоді?
Від.: Нас
було в родині четверо: мама, тато, брат і я.
Пит.: І чи були тітки й
дядьки коло Вас, що жили в селі?
Від.: Тітки були в селі, що жили
коло нас, так.
Пит.: І хто з Вашої родини помер з голоду?
Від.: З моїх родичів умерло двоє тіток і двоє дядьків. Як моя тітка
вмерла, а мій тато був також хворий з голоду й дуже опухлений, і як викопали яму
на цвинтарі, то не було тітку чим завезти на цвинтар. А там другу тітку знайшли
на дорозі неживу. І ту тітку, як викопали яму для моєї тітки, то ту тітку
підкопали таку тунельку в ямі й її так підіпхнули на бік, а потім мою тітку
коровами везли її на цвинтарі, бо не було кому її нести, бо всі були безсильні.
І потім ту мою тітку поклали в яму і так їх закрили на цвинтарі.
Пит.: Що сталося чи вони мали дітей?
Від.: Вони мали
дітей. Діти осталися. Але потім діти також повмирали, але вже в 34-му році.
Пит.: А як Ваші батьки спасалися? Що вони їли?
Від.: Мої
батьки спаслися тим, що ми ще тримали корову й пару курей і то так нас
піддержало. А щодо хліба, то був у нас ліс і були жолуді, й ми з братом ходили
збирати ті жолуді, щоби годувати пацят чи свиней. І ми ті жолуді зсипали на
горище. І як прийшла голодівка, то ті жолуді ми потім брали з горища й їх у
ступі сушили в печі й потім товкли їх у ступі, а потім на жорно, на такий
камінь, мололи їх на муку й робили такі "ладоники" і так їх пекли зверху на
плиті, бо в нас плити були такі залізні зверху. І ми їх так пекли ті "ладоники''
і ми то їли.
Пит.: Лк довго Ви так голодували?
Від.: Ми
так довго голодували майже до кінця 33-го рокуй трохи 34-го.
Пит.: Чи
багато людей в Вашому селі померло з голоду?
Від.: У нашому селі
багато людей померло з голоду.
Пит.: Чи половина, чи більше як
половина? Ви можете сказати приблизно?
Від.: Одна третя. У нашому
селі людей вмерло з голоду може одна третя.
Пит.: Що сталося з
мертвими селянами? Чи ховали їх десь?
Від.: Ті люди, які вже осталися
мертвими селянами, то їх люди, які мали силу, то їх потім збирали на вози й
завозили на цвинтар і їх так потім ховали.
Пит.: Чи було багато
безпритульних дітей?
Від.: Було багато безпритульних дітей. Але потім
вони організували так як дітясла і тамечки вони були, ті діти.
Пит.:
Чи діти ходили до школи під час голоду?
Від.: Діти під час голоду не
могли ходити до школи, бо вони були безсильні, не було в що вбратися і їх
заїдали воші дуже.
Пит.: Чи школи були відкриті?
Від.:
Школи були відкриті. Котрі могли діти, то ходили. А котрі безсильні діти, що
вони не мали сили ходити, то вони не ходили.
Пит.: Чи давали щось
їсти в школі?
Від.: Уже в 34-му році, то в школі їсти трохи давали.
Були такі ясла й там давали дітям трохи їсти. Але це все було, зі радянської
сторони, що вони піддержували там.
Пит.: А чи платили татові на
колгоспі? Чи грішми, чи він діставав пайок чи що?
Від.: Як ми робили
в колгоспі, тато й брат, то ми діставали зарплату збіжжям. Кільки то заробили
трудоднів, а тоді кільки дадуть тобі на трудодень, чи там пшениці, чи кукурудзи,
чи ячменю, чи проса. То так ми діставали зарплату за нашу працю в колгоспі.
Пит.: А чи мама теж робила в колгоспі?
Від.: Моя мама не
працювала в колгоспі, бо моя мама була нездорова.
Пит.: А чи то було
досить, те що Ви діставали?
Від.: Воно хоч не було досить, але так
треба було робити, щоб хватало. Воно не було досить, але, що вже не було так
погано, що як було попередньо, як голодівка була.
Пит.: Як був урожай
в 32-му році?
Від.: В 32-му році врожай був добрий, але, що вони самі
зробили так, щоб той урожай не дати селянам. Вони самі зробили ту голодівку.
Пит.: А куди вони забрали хліб?
Від.: Я докладно не можу
вам сказати, куди вони забрали той хліб, але я думаю, що вони його продали в
другі держави. Але зато я не можу Вам точно сказати.
Пит.: Чи Вам
відомі випадки людоїдства?
Від.: Я можу сказати, що так, але, що ми
особисто не їли. Але були в селі люди, що їли й котів і собак і людоїдства.
Пит.: Чи Ви можете описати це, що Ви знали про це?
Від.: Я
можу сказати, що персонально або чи особисто я не бачила, але через других людей
чула, що там найшли одну особу неживу й її забрали. Але докладно не можу це
утвердити, що це в так. Але за собак й котів, то так.
Пит.: Чи Ви
можете розказати мені деякі випадки чи цікаві моменти, що Ви пам'ятаєте під час
голоду? Якісь картини чи Ви можете, що Ви не можете забути.
Від.: Ті
моменти під час голоду, що я не можу забути, що як люди ходили по дорозі й
падали з голоду, що не мали сили ногами ходити й вмирали по дорогах. То це є
найстрашніша картина. Таку картину тяжко описати й тяжко її зрозуміти, що то
може так хтось зробити.
Пит.: Що Ви тоді знали про величину голода?
Чи Ви знали, що в других селах також голодували?
Від.: Я думаю, що то
як голод був, то було й в других селах, бо то вони зробили той голод, можна
сказати, на цілу Україну.
Пит.: А що селяни говорили між собою під
час голоду? Чи вони знали чому був голод на Україні, чи вони були свідомі про
політику тоді, наприклад, Ваші батьки? Що вони говорили про режим?
Від.: Це тяжко сказати, що вони говорили про режим, бо то була
голодівка і так молоді люди тоді не цікавилися дуже прислухатися до таких
політичних розговорів, бо думали, щоб щось знайти їсти, але що ту голодівку вони
все думали, що вони зробили навмисне, щоб бідних селян примусити до їхніх тих
прав, що вони собі вплянували. І ті селяни так думали, що той голод вони зробили
навмисне.
Пит.: А коли й як скінчився голод?
Від.: Голод
скінчився прикінці 34-го й на початку 35-го року, а скінчився тим, що вони дали
потім селянам землю, яка не була орана й дали трохи насіння, щоби люди йшли в
поле і садили. Те поле не було оране й люди брали собі мотики чи сапи і ходили й
довбали такі ямки й кидали там кукурудзу, щоби та кукурудза росла. І тоді люди
мали надію, що то вже буде їм щось там вродиться і тоді вони з тією надією вони
так собі проживали й думали, що то вже прийде до кращого.
Пит.: Як
люди перебудували своє життя після голоду? Що Ви робили після голоду? Чи Ви
робили на колгоспі?
Від.: Я як вже після голоду, то ходила до школи й
працювала в колгоспі; я маю сім кляс. Я пішла, щоб піти до восьмої чи десятої
кляси так як до міста. То як ми пішли до міста, щоб поступити до вищої кляси, то
нам сказали, щоб ми принесли оправку від голови сільради, що він нас відпускає,
що їм робітників не треба в колгоспі. Як ми прийшли назад і пішли до колгоспу до
сільради, то він нам не дав ніякої справки. Він нам не розрішив, бо він сказав,
що треба робити в колгоспі. Так моя наука скінчилася.
Пит.: Я вже
більше питань не маю. Чи Ви можете добавити щось до того? Що Ви пам'ятаєте, що
Ви хотіли сказати?
Від.: Я не думаю, що я маю так багато. Я вже
сказала то, що я пережила. Я пережила велике страхіття особисто й я думаю, що з
наших братів і сестер дуже багато пережило те саме, що й я.
Пит.:
Дуже Вам дякую за свідчення.
Від.: Прошу.