Case History UFRC19

Herasym Semenenko, b. March 17, 1901, in the village of Petrivs'ke, Vil'nians'k district, later Zaporizhzha region. In 1931 went to Donets Basin, working in a mine and later on a Machine-Tractor Station. Narrator saw starving peasants who came to the Donbas die. 20-30 km. from Shepetivka, near the old Polish-soviet border, he found a deserted village where the people had died out. In 1934, soldiers had to be brought into this village to harvest the beet crop, because there were no people to do it. Narrator went to one village where the people told him that a plenipotentiary from the Central Committee had come and punished both those peasants who had not met their quotas and those activists who had taken too much grain.

Питання: Прошу подайте Ваше ім'я й прізвище.
Відповідь: Семененко Герасим.
Пит.: А де й коли Ви народилися?
Від.: Сімнадцятого, 17-го третього, першого.
Пит.: В 1901-ниу році. А де?
Від.: Петрівське писалося, а в останні часи воно писалось, воно мінялося - Вишньодніпровськ. Вже не було Петрівське, а Вишньодніпровськ.
Пит.: Так, а який район?
Від.: Софіївський район. А, ще давно, до революції, то Олександрівського уїзду, Катериновславської губернії.
Пит.: А область яка? Вже потім?
Від.: Області не було.
Пит.: Не було?
Від.: Губернії були.
Пит.: Губернії, так. А потім, як вже були області, то яка область?
Від.: Запоріжзька.
Пит.: І тоді Ви поїхали вже в 31-му році куди?
Від.: На Донбас. На Донбасі я був аж поки німці прийшли.
Пит.: І Ви родину забрали?
Від.: Вони приїхали самі, я не забирав їх.
Пит.: І Ви на Донбасі працювали?
Від.: Працював.
Пит.: Де Ви працювали?
Від.: Я працював у шахті, а тоді в МТС-і. Ви не знаєте, що таке МТС?
Пит.: Знаю, знаю: машино-тракторна станція.
Від.: Так. Там я працював від 34-го, аж поки німці прийшли.
Пит.: А голоду Ви не переживали в Донбасі?
Від.: Ні, ні, ні. А тільки, як я ще робив у шахті, в 33-ім, то нам видавали такі стандарти. І кухня на дві родини. То я знаю, що жінка наварила суп чи що, а до нього, до сусіда, що то кухня одна, прийшла сестра. А жінка десь пішла, чи в церкву, чи не знаю. Приходе, а супу нема, вона поїла. І вмерла там.
Пит.: А хто то була, та сестра?
Від.: А цього сусіда; кухня в нас на двох.
Пит.: А звідки вона прийшла?
Від.: Із дому... Я не знаю відкіль вони.
Пит.: Але на Донбас, з Донбасу, чи з якогось іншого міста прийшла вона?
Від.: То на Донбасі її брат робив.
Пит.: Так, а вона звідки прийшла, з якої місцевості?
Від.: Я не знаю яка місцевість, яких 60 кілометрів звідти.
Пит.: Там був голод і вона голодна прийшла?
Від.: Так.
Пит.: Приблизно - звідки вона прийшла тоді, пригадуєте собі?
Від.: Я забув це село, я знав, не думаю...
Пит.: Але місцевість яка, чи десь від Сталіна,
Від...
Від.: А, Чистяково яких 40 кілометрів від Сталіна, ну, яких 18 кілометрів.
Пит.: Ах, я не маю тут мапи України.
Від.: А вже в 35-ім році, як я вже робив на буряках, нас посилали в МТС-ах буряки вивозить, то...
Пит.: В якому місті?
Від.: Це в Вінницькій області.
Пит.: Вінницька область?
Голос іншої особи: Житомирська.
Від.: Та де Житомирська - Вінницька. Це там недалеко від Шепетівки. І, в мене було два гружники, що накидали і скидали буряки. Цей гружчик каже: - Заїдемь до мене, пообідаєм. Ми зайшли. Жінка така, дивлюсь, мати в нього молода, а жінка стара. Я кажу - що ти. А то, каже, сусідка, вона одна осталась, і я один. А те село - дві три хати зовсім нікого нема, бур'ян, розумієте?
Пит.: Так, так.
Від.: То з голоду вимерли. Там військо вбирало, в них жнива були, то військо убирало.
Голос іншої особи: Тридцять четвертий, 35-ий рік.
Від.: Це в 34-ім.
Голос іншої особи: В 34-ім році військо проходило, щоби жнива робити чи буряки збирати, бо людей не було.
Від.: То він розказував. Каже: - Тут така трагедія була, як він став розказувати. Каже: - Батько, мати вже мертві лежать, і жінка і двоє дітей чи скільки. А я, каже, вже ходить добре не міг. Ну, та ходять ті що збирають.
Пит.: Ті збирали, збирали, мертвих що збирали?
Від.: А один каже: - Ти й його забери, бо не сьогодні - завтра, а ми вже знатимем, що тут нікого нема. А я кажу: - Хлопці, та я ж іще. Знає він їх, і вони його знають. А вони вкинули мене в бричку і я якось відвернувся, вони там пішли в другу хату. А я, каже, дивлюсь - іде кум його. Я, каже: - Куме! Порятуй мене, а я іще живий. Він каже: - Що ж я зроблю, я й сам, каже, голодний. І каже, пішов. Вже, думаю, кінець. Коли вернувся він. І ті прийшли. Вони помогли, каже, ті люди. Витягли його. І він, каже, привів мене до себе, дав якусь там лошку, знаєте. А це вже було в травні місяці...
Пит.: Тридцять третього року?
Від.: Так.
Пит.: А як він називався той чоловік?
Від.: О, я не знаю.
Пит.: Не пам'ятаєте?
Від.: Я знав, але, я багато...
Пит.: Не пам'ятаєте.
Від.: Я багато свистунів таких, що знаю, а тепер, як коли надумаю - думаю, думаю, буває, що й здумаю, а...
Пит.: І назви села того не пам'ятаєте?
Від.: Ні, ні. Це яких 20 кілометрів, а може ЗО, від Шепетівки.
Пит.: Від Шепетівки, в який керунок?
Від.: Це так, недалеко від кордону польського було. Я думаю яких, може вісім кілометрів від кордону. Голос другої особи: І що з тим чоловіком?
Від.: Він, каже, мене, дав йому з'їсти й відвів його до річки. А я там черепашки, а тоді, каже, скоро я, каже, сили набравсь, вже граки. Знаєте що то таке граки?
Пит.: Птахи такі, так?
Від.: Так. То вже діти були. Я, каже, вилазив, і, каже, я... Ну, й, каже, люди ж бачили, і дойшло до колгоспу чи до сільради. Приходять. Бо він там і спав, коло річки. Приходять і кажуть, що ти вже можеш у колгоспі робити. Ото так. Ви знаєте, як він це розказував, то він плакав. То страшне. То страшне.
Пит.: Ціле село людей вимерло. А якої величини село то було, як Ви думаєте?
Від.: Ні, не дуже велике, може яких, ну, може більше як сотня дворів. А, то як він роз..., якби так хтось сказав, я б не вірив. А як він розказував... Бо тоді, отих, що збирали мертвих, то рівчак рили і кидали туди, а тут присипали, а тут так вийшло. Ну, він казав, що з їхнього села може, він точно не знає, каже, може душ 12 залишилось.
Пит.: А померло?
Від.: Я не знаю.
Пит.: Душ 500?
Від.: Я не знаю.
Пит.: Бачите, там не одне село, там навколо другі села, те саме було.
Від.: Ми як ото ж, той рік така дощова осінь була, що ми там аж до лютого місяця буряки возили. І той, не можна їздити, приходим у сільраду, а голова сільради був такий балакун, говорив багато і то розказував. Казав, що там до одного, що каже, другому так ішлося, що вже його давно судити треба, а він якось викручувався. Каже: - Сидимо, нічого робити восени, в сільраді. Коли авто прийшло грузове. Виходить дядько, такий в кожусі. В нас носили під стан такі дубльовані кожухи, Ви знаєте?
Від.: Знаю.
Від.: Заходе, поздоровкавсь, і каже: - Де я можу бачити голову по хлібозаготовчі? А він каже: - Я. Ну як? Каже: - Та як?! Люди вже пухнуть. Забрали все і нема нічого в людей. Каже: - Ви знаєте з ким ви говорите? Каже: - Скажеш. - Я, каже, член ЦКа. - Ну, каже, що. Що мені, каже, твоє ЦК? Він каже: - Ну поїхали зо мною. - Я думаю, каже, це мені вже ... - І нічого.
Пит.: І нічого не було?
Від.: Нічого не було.
Пит.: А тому, що членом ЦКа, що?
Від.: А тих...
Пит.: І тому нічого?
Від.: А тих, там так було: ті, що по заготівці хліба були, як він заготовив добре, а тоді як ото ж люди мерли, їх судили. То вони враги народу, вони спеціяльно забирали хліб, щоб люди мерли. А тих, що не виконали хлібозаготівки, також судили - враги народу. Так що...
Пит.: А звідки Ви то знаєте, Вам то казали там?
Від.: Та це, це знаєм, ми добре знаєм, розказують люди. Оце ж як той голова сільради казав, що як з ЦК приїхав, і то так на нього, а він сказав, що, він, каже, як у вас іде. Та, каже, ну, як іде? Нема хліба, нічого в людей. І, каже, вони вже пухлі. А він, каже до нього, ти знаєш... То, от як я буряки возив. А там я наочно бачив, що це одна хата, друга, третя - бур'ян, нікого, ніхто не живе. І те де живуть, то те ж, бач, жінка і чоловік, які осталися по одному, і ото той остався і як так.
Пит.: Якби Ви пригадали назву того села, то ще мені скажете.
Від.: Ну, я не можу пригадати.
Голос іншої особи: Ти подивишся на мапу України, побачиш те село і згадаєш.
Пит.: Може потім мені ще згадаєте.
Від.: О, якби я знав, що мене хтось буде питати, то може...
Голос іншої особи: Якби ти знав, що тебе будуть питати, але на Донбасі, ак ти кажеш, що ще з Донбасу, цебто було: Донбас, Капітальна, Чистяківський район, Станція Чистякове, і ти кажеш, що десь за сорок кілометрів сусіда сестра прийшла і з'їла суп і вмерла, то значить там був великий голод?
Від.: Так, так, так. Як ідеш до праці ранком, то кожного ранку бачиш трьох, чотирьох лежать.
Пит.: Де?
Голос іншої особи: На Донбасі.
Від.: На вулиці, на вулиці лежать.
Пит.: Там на Донбасі, Капітальна. Капітальна шахта, недалеко від станції Чистяково. І Ви також бачили?
Голос іншої особи: Ні, я не пам'ятаю, бо я була замала.

Зміст третього тому

web hosting counter

Hosted by uCoz