Case History UFRC23

Ievdokiia Lynnyk, nee Nosul'ka, b. 1906, from village of Chupakhivka, Pavlohrad district, Dnipropetrovs'ke region, a village of about 100 households. Narrator's father was arrested and disappeared, her mother starved to death in the famine, and her brother fled. Many men and women fled the village to escape the famine.

Питання: Будь ласка, прошу скажіть як Ви називаєтесь.
Відповідь: Євдокія.
Пит.: Єдокія.
Від.: Так. Явдоха. В нас казали Явдошка, Доня, ну, я, як пишу, я не дуже грамотна, а розписуюсь там на чому-небудь.
Пит.: А далі?
Від.: Зараз, а чи тоді як була?
Пит.: Зараз.
Від.: Тепер Линник.
Пит.: Линник?
Від.: А, а Носулька я, з роду.
Пит.: Носулька?
Від.: По батькові. Пишіть за батька зразу.
Пит.: А коли Ви родилися?
Від.: Шостого, шостого першого.
Пит.: Шостого року?
Від.: Так.
Пит.: То Вам тепер 82 роки?
Від.: Так. А це третій.
Пит.: А де Ви родилися, в якім селі?
Від.: О це, воно називалося Чупахова. Так, по-сільському. Розумієте? А писалося Миколаївка. То Ви пишіть Чупахова.
Пит.: А який то був район?
Від.: Район Павлоградський. Може Ви чули за Павлоград. То був район.
Пит.: А область?
Від.: А область Дніпропетровська. А волость Кохівська. Не в нашому селі, а чотири від нас.
Пит.: А якої величени було село?
Від.: А я ж Вам кажу, що я зараз не знаю. А казали, як війна, перша, була, то так говорили, люди, ну, такі як батьки, інші такі. То казали, що 100 дворів. У нас і церкви не було в селі. Мале було село. Ну, що то 100 дворів? І мої родичі, матери, материки родичі, ну, це ж і батькові були, ще панські були, панщину...
Пит.: Пам'ятали?
Від.: Пам'ятали.
Пит.: А коли почався в Вас колгосп?
Від.: Ну, в мене пам'ять не те...
Пит.: Не пам'ятаєте?
Від.: Я колись пам'ятала, а тепер не...
Пит.: І Ваш батько пішов до колгоспу?
Від.: Слухайте, мій брат пішов до колгосп. Приїхав, такі наїжджали, і син, одна жінка сказала, каже: -Ми їли в панщині з корита, мусимо й тут з котла їсти. І пішла.
Пит.: Пішла?
Від.: А в селі знаєте їм вже тяжко було з початку. І стали писати. І мій чоловік не писався. Не хотів. Так думав, що може...
Пит.: Ви вже тоді були заміжні, так?
Від.: Заміжня. У мене вже була тоді донька одна, чотири роки.
Пит.: А скільки Ви мали землі? З чоловіком?
Від.: Ви не повірите, пані.
Пит.: Ну?
Від.: Це вже ми одружені, так уже землю повідбирали в кого багато, а давали одному на душу.
Пит.: А в якому році Ви заміж вийшли?
Від.: От, я Вам не скажу. Двадцять четвертого.
Пит.: Ага. І тоді давали на душу землю?
Від.: Уперед давали. Уже як ми одружувалися, так тоді вже мій батько мусив мені, ото, землю, а я в батька мусив йому. Чи по дві десятини, чи що. Нам, ото ж, на душу. Зрозуміли Ви?
Від.: Так.
Від.: Отак.
Пит.: На Вашому селі був голод?
Від.: О, пані! Мій батько вмер, і мати вмерла.
Пит.: З голоду?
Від.: З голоду. Так мати, вона така слабувата, розумієте? А брат утік.
Пит.: А ще більше людей померло з голоду на селі?
Від.: Пані! Та то, не можна взнать села.
Пит.: Скільки, думаєте. Там було 100 номерів, скільки, думаєте...
Від.: Ні, тоді вже не 100 було.
Пит.: Скільки, думаєте, людей померло?
Від.: Я не можу сказати. Розумієте, я не можу сказати. Я знаю, що як ми поїхали, так один чоловік, здоровий, так ми записалися, пані, мій брат записався. А сестра, сестри чоловік не записався. І так другі не записались. То ті вже, також, так само, вони пішли, отако. Хотіли їх забрати, а вони повтікали.
Пит.: Повтікали?
Від.: Чоловіки повтікали. А то, пані, вже досиділись люди до того, що вже вони тікали, а жінки померли з голоду.
Пит.: Там, на селі?
Від.: На нашому селі.
Пит.: Бо жінок не приймали до колгоспу, тих, що чоловіки повтікали, так?
Від.: Так.
Пит.: А ті, що в колгоспі працювали, чи ті вмирали з голоду?
Від.: Там таких людей вимерло, що страшне, страшне!
Пит.: А чи Ви пам'ятаєте тих хто помер? Знаєте їхні імена?
Від.: Пані, я можу, таке вже, прізвища, знаю, що Ягішка звати. А як він недалеко від нас. Розумієте? Так казали люди, що він уже пухлий ходив, так. А потім стали автом їздити в район через наше село, то було таке, як Грейдер, звали Грейдер, воно така страшава, ну, центральна. То кажуть, що їхали такі автом, шп. А він став на дорозі, просить, руки. Щоб його вбило.
Пит.: А Ваші тато і мама померли?
Від.: А вони постояли...
Пит.: А Ви знаєте, що Ваші тато і мама померли на...
Від.: Так. Я Вам кажу. Я розкажу як мій тато вмер. Як тата забирали, так це ми ж не знали. А які жили ще -брат та син був там, в другого. Вони ж не всих зразу брали. Розумієте?
Пит.: Так.
Від.: То він казав, що батько рано їм їсти варив, і мати. Ось прийшли з колгоспу і гукають: -Діду Юхим. Вас у сільраду гукають. А він каже: -Та чого? -Та, каже, гукають. Та й не пішов зразу. А вони приходять знову. А вони кажуть: - Дай мені суп, я доварю, хоч. Ну, це мій батько так казав. А вони кажуть: -Ви тоді прийдете, суп доварюйте. Каже: -На що ж вони гукають? Вони вже й бачили, але вони не казали. Ну, пішли. Як пішов батько, так і не вернувся. А мати сама осталась. А мати сама осталась, а в матері все чисто, все що не було -забрали. Все забрали, і то й. І мати вмерла. Я була в селі. В яму десь вкидали.

Зміст третього тому

web hosting counter

Hosted by uCoz