Anonymous male narrator, son of a farmer, b. April 23, 1919, “somewhere in
Ukraine”. While still an infant, narrator was sent with his family to
Pervomaisk, Znamianka district, Western Siberia in the early 1920s because his
father was a Petliurist. The village was about 12km from the district seat, and
had about 18 households. Most of the inhabitants were Ukrainians who had been
resettled from various parts of Ukraine. The family worked about 20ha. Although
narrator's infant brother died in 1933, “there was famine, but not of such
degree, as I later learned, in Ukraine”. Narrator also recalls procurement
brigades searching the family's house. In 1932-1933, everyone in the village
went hungry, except for 11 activists. Out of 18 families (roughly 90 people),
there were four deaths from starvation, including narrator's infant brother.
Villages, including the narrator, were swollen. Narrator's father was shot in
1937 as a “Petliurist bandit”.
Питання: Так, Ви хочете зізнавати
анонімно, правда?
Відповідь: Так.
Пит.: Будь ласка,
скажіть де й коли Ви народилися.
Від.: Я народився 23-го квітня
1919-го року, десь на Україні, якої я не знаю, бо дитиною мене вивезли на Сибір,
де я і проживав більшу частину свого життя там в Росії, як вони називають.
Пит.: Так. А чому вивезли Вас?
Від.: Виселили мого батька,
бо він, як вони називали, петлюрівський бандіт, а він, значить, воював за свою
Україну незалежну, а для них то найбільший ворог був.
Пит.: Так, а в
якому році то було, що батька вивезли?
Від.: Я навіть точно не знаю,
здається у 23-му, чи, в 22-му чи в 23-му.
Пит.: Чи Ви з батьком разом
виїхали?
Від.: Разом.
Пит.: Ціла родина?
Від.:
Ціла родина.
Пит.: Виселили. Ще скажіть про Вашого батька, його стан
освіти, хто він був?
Від.: Мій батько був майже неосвічений, тільки
ледве міг розписатися. Але коли вибухла революція, він пішов до петлюрівського
війська і він там був, а потім на селі, як селянин був, звичайний.
Пит.: Так що він був хліборобом.
Від.: Хліборобом.
Пит.: Так. І Вас виселили. Куди Вас виселили?
Від.: В
Західній Сибір, як вони тоді називали - в .Западно-Сибирский," село
Первомайське, Знамінського району.
Пит.: І скільки осіб було б Вашій
родині?
Від.: Батько з матір'ю, материна мати і нас шестеро.
Пит.: Будь ласка, скажіть більше про село Первомайськ.
Від.: Це село було десь приблизно 12 кілометрів від Знамінки, від
районного села, і там було десь, точно не знаю, але приблизно 18 дворів.
Пит.: І хто ті люди були?
Від.: Переважно українці. Там
декілька родин тільки російських було, а то все українці.
Пит.:
Переселені, так?
Від.: Переселенці, так.
Від.: А звідки, з
різних частин України?
Від.: З різних частин України.
Пит.: І що вони там робили?
Від.: Усе були селяни,
хлібороби.
Пит.: Так що як Ви там приїхали, то Ви дістали, чи купили
землю, не знаєте?
Від.: Я не знаю в який то спосіб робилося, але мали
наділ.
Пит.: Землі?
Від.: Землі.
Пит.: І
скільки Ви мали землі?
Від.: Точно також не знаю, бо знаєте, я тоді
був іще дитиною, але думаю, десь 20 гектарів, приблизно.
Пит.: І там
також був голод, значить...
Від.: Голод був, але не в такій мірі, як
я вже пізніше почув, на Україні, але голод був. В нашій родині був навіть
смертний випадок, бо мій найменший брат, був ще зовсім дитиною, і помер.
Пит.: А коли почалася там колективізація?
Від.: Знов таки
я, тоді, знаєте, з ще був хлопчиною, якщо я не пам'ятаю, якраз в той час іти до
колгоспу і робили всякі ті, щоб голод витворювати, бо як підете до колгоспу, то
там буде ліпше життя і то все буде для вас.
Пит.: Чи Ви пам'ятаєте
хто був у сільській управі Вашого села?
Від.: На превеликий жаль
із-за віку я не пам'ятаю. Так що я не, не можу сказати ні одного прізвища.
Пит.: Але не знаєте, чи то були місцеві, чи приспані?
Від.: Голова сільради був присланий.
Пит.: Присланий?
Від.: Присланий.
Пит.: Колгоспу голова, не знаєте?
Від.: Не знаю, але місцевий був.
Пит.: Місцевий. А
пам'ятаєте щось про комітет незаможних селян?
Від.: Чув про такий,
але точно я нічого не знаю, бо вік такий мій був, що я тим не цікавився навіть.
Пит.: А про 25.000-ників?
Від.: Також чув, але точно
нічого не можу сказать з-за мого віку, бо я ж кажу, Ви знаєте, я тільки мав яких
ІЗ років.
Пит.: Так. А чи мали Ви якийсь досвід з сексотами, або
чули, може?
Від.: Чув за них багато, навіть деяких призірали всі ті,
що були на селі, бо бачили, що вони робили, грубо висловлюючись, підлу роботу,
видавали своїх навіть знайомих, і родичів видавали.
Пит.: Так, а чи
мали який досвід з Чека чи ҐПУ?
Від.: Мене визивали і навіть один раз
пропонували працювати з ними. Але я категорично відмовився, що я тим не можу
займаться.
Пит.: Так, а коли повстав у Вашому селі колгосп, докладно,
не знаєте?
Від.: Точно не знаю, але десь після голоду в скорому часі,
повстав. Навіть позабирали в багатьох худобу, позабирали все, не давали
можливості навіть, сімена все позабирали в колгосп, то, значить, там усе буде.
Пит.: А коли Ваша родина вступила до колгоспу?
Від.: Якщо
я не помиляюсь, то в 34-му, але знов таки ті дані я не можу, бо то був молодим,
і так. Знаю, що приблизно десь утих роках.
Пит.: А чи приходили до
Вас забирати збіжжя?
Від.: Приходили.
Пит.: Пам'ятаєте те?
Від.: Так, так. І тато ще був заховав там на городі викопав яму і
дещо заховав, і то найшли.
Пит.: Прийшли і забрали.
Від.:
Прийшли і забрали.
Пит.: І Ви пам'ятаєте хто то був, як вони
говорили?
Від.: Були місцеві. Активісти.
Пит.: Активісти?
Від.: Отже, присилали і не з місцевих, а активістів звідтіль які
брали вже місцевих і вони разом ішли і все...
Пит.: Так. А що
сталося, знаєте, з тими, що відмовлялися вступити до колгоспу, були такі
випадки?
Від.: їх переслідували, забирали все і, точно знов таки не
пам'ятаю, але декілька родин було ще, хто то й були в Сибірі, а їх ще далі в
ліса повезли і забрали зі села.
Пит.: Так що були виселення з села?
Від.: Були виселення з села, з того.
Пит.: І арешти?
Від.: І арешти були.
Пит.: А чи противилися люди, чи
знаєте якісь такі збройні, або щось такого?
Від.: Такого не було.
Організованого спротивуне було. Пнт.: Не було. Так що Ви пригадуєте, як
приходили ті бригади хлібозаготівля до
Від.: О, То були такі.
Пит.: Можете щось більше то описати як то виглядало?
Від.:
Ну, приходили, знаєте, то особливо матері знали, що то для дітей не лишається
жодних продуктів, пробувати спротив давать, то нічого не виходило, бо вони
безжалісно відпихали і брутально навіть в деяких випадках.
Пит.:
Забирали, так?
Від.: Забирали. Так що то не помогло, жодний спротив.
Пит.: Чи була в Вас церква в селі?
Від.: У нашій не було.
Пит.: Не було. А школа була?
Від.: Школа була.
Пит.: І Ви до тієї школи ходили?
Від.: Я ходив до тієї
школи і виклади були, не дивлячись на те, що більшість українців були там,
тільки декілька родин було російських, але на "общепонятном” була, як кажуть,
виклади всі.
Пит.: А пам'ятаєте коли почався голод? У Вашому селі?
Від.: Точно не знаю, бо я ж, як уже попереджував кілька разів, я
молодого віку був тоді, ще зовсім юнак. Але думаю, що десь у 32-му, у 33-му, як
і на Україні.
Пит.: Як і на Україні?
Від.: Так.
Пит.: І яких розмірів, як воно виглядало? Скільки людей голодувало?
Від.: Голодували майже всі, за винятком 11 активістів. А то майже все
голодували і в нашому селі, то як я вже сказав, мій брат помер, ще дитиною, і ще
було чотири смертних випадків.
Пит.: З голоду?
Від.: З
голоду. А пухлих було дуже багато, бо недоїдали, пухли з голоду, в тому рахунку
і я був пухлий з голоду.
Пит.: Ви також пам'ятаєте, що Ви були пухлі
з голоду?
Від.: Так. Пнт.: Так. Чи були якісь випадки людоїдства?
Від.: Ні, в нас не було. Не чув я такого.
Пит.: Що Ви,
чому ви завдячуєте, що Ви пережили голод?
Від.: Спритності батьків,
бо вони дуже були, робили, старались, нас посилали, як тільки весна прийшла, то
ми всяку траву -нам батьки казали яку, ми збирали траву, варили, і то їли. Так
що то це врятувало від голоду. І запасали навіть траву, висушували, і щоб нам
було в майбутньому.
Пит.: А яка доля зустріла Вашого батька потім?
Від.: Аж у 37-му році його забрали і розстріляли, як вони казали, як
петрлюрівського бандіта. Але він тільки, в тому його вина, що він боронив свою
Україну. Жодним бандітом не був, а тільки любив свою батьківщину і виконував. В
родині говорили скільки української молоді...
Пит.: І Вас після
голоду, то вже Ви були в колгоспі, Ваша родина ціла була.
Від.: В
колгоспі, так.
Пит.: Ви пам'ятаєте щось?
Від.: Так, а
після 37-го року, як уже зруйнована була родина то я виїхав. Почали придиратися
до мене, я був найстарший в родині, то почали придиратися до мене, то я виїхав
тоді в Середню Азію. І навіть в одному випадку сфальшував своє прізвище, щоб то
урятуватися, лишитися. На пораду деяких людей, щоб, змінив призвіте і вдав зі
себе як безпритульного. І тоді я ото пішов до школи і ще дещо повчився.
Пит.: І Ви щось закінчили потім?
Від.: Технічну школу.
Пит.: Так, дякую. А ще, може, вернемося до того села Вашого на
Сибірі. Які були довколишні села, чи Ви знаєте, чи Ви знаєте, чи то були з
українців там?
Від.: Переважно українці.
Пит.: І
переселенці, виселені?
Від.: Спецпереселенці, так. Дуже мало росіян
було.
Пит.: І чи знаєте, чи вони також голодували, чи була також
там...
Від.: Було те саме.
Пит.: Було то саме.
Від.: Бо деякі ходили по інших селах, щоб вимінять, дістати якісь
продукти. Було те саме.
Пит.: Так що люди опиралися колективізаці?
Від.: Колективізації.
Пит.: І за то їм забирали?
Від.: їх, значить, вони переслідували і всяке робили то, вони
діставали те саме.
Пит.: Такщо в околиці також, пригадуєте?
Від.: Так
Пит.: То саме? Дякую.